Tagebuch

16.08.2020

Valeriy, aus Moskau 10 Jahre in Paris, im August nach Nizza gefahren, um seine Gesundheit etwas aufzupeppen.
Übernachtet in der Galerie

Gia, aus Poti, Georgien, lernt Französisch.

Valdemar, aus Sibirien, seit 4 Jahren in Paris.

Sergey, Banker aus Vilnius, seit ein paar Jahren in Paris.

Pawel, aus Russland, übernachtet in der Galerie. Nicht sehr gesprächig.

Gestern und heute gab es kein Abendessen. Euphorie fühlt sich anders an.

Vor einer Woche bei der Essensverteilung wurde ich zwei mal gefragt, ob ich was essen will.

Durch die Mode, cool=abgefuckt, lässt sich nicht mehr feststellen, ob man obdachlos ist oder nicht.

Circa 30 Menschen schlafen in der Galerie. Keine wirklich lang andauernden Freundschaften.

17.08.2020

Gespräch mit Waldemar: Krieg ist sehr schrecklich, der Mensch ist ein Tier. Was die Medien über Kriege erzählen, ist nur für Kinos geeignet. Die Wirklichkeit ist viel grausamer. Wenn Du eins gegen eins bleibst und nur eine/einer kommt raus, sieht die Wirklichkeit anders aus.

18.08.2020

Waldemar: Es gibt Gutes und Schlechtes im Westen. Die Kultur ist in Russland viel höher. Keiner pisst bei jeder Ecke.

31.09.2020

Sergey: Sie sprechen hier so offen mit vielen Menschen. Wissen Sie dass sie geistig nicht wirklich gesund sind? Hier gibt es viele Wahnsinnige. Die Menschen, die längere Zeit auf Straße leben, sind oft verrückt und wahnsinnig.

01-02.09.2020

Radef, Bulgarien: seit 25 Jahren in Frankreich, seit 11 Jahren keine Heimreise. Sans domicile fixe en France. Hat 2 Kinder und 3 Enkelkinder in Bulgarien. Ehemaliger Boxer.

04.09
Підхожу до Іван і ще двох його колег. Іван – нєт-нєт, меня не надо фоткать…
Прийшлось фотографувати з більшої відстані, як частину міського ландшафту…
Фотографував місто, піцерію, підходить кремезний чоловік і питає кого і що я фотографую…я трохи знітившись відповів – я фотографую місто, вечірній Париж…він продовжував тут і там те саме робите? Я кажу – так, звісно…
Повернувшись у Сіте побачив людей які роздають їжу…камера на штативі, але штатив не розставляю…стою з іншого боку вулички…перехожу до входу, підходить молодий чоловік від організації і питає чи я не фотографував. Я здивовано відповідаю звісно що ні і пропоную йому подивитись що саме я робив…він відповідає ні я Вам вірю і збирається йти…а я розпочинаю йому розповідати а що якби я й справді Вас зфотографував?!?
Ставлю камеру, випробовую спалах, прибігає Жорж, румун – і далеко не у найпривітнішому тоні гукає мені – Па Фото, па фото ісі…Я відповідаю йому що фотографую людей які допомагають…Фотографію я зробив але вона жахлива…

06.09
Вальдемар: Гитлер был не дурак, он не случайно уничтожал евреев…Гія сказав що він не згоден з тим що євреї в усьому винні…
Привезли хліб і Вальдемар і Гія швидко кинулись туди…В цей момент я вирішив зняти камеру зі штативу і покласти у рюкзак.
Чоловіки повернулися до мене і Гія запитав чи немає у мене пакету? Я відповів, що я тут мешкаю і зараз принесу якийсь пакет…Повернувшись з пакетами, обмінявшись якимись фразами про скільки часу і чи ще хтось привезе хавку, Вальдемар запитав мене, чи не фотографував я їх коли вони брали хліб…на що я відповів, що звісно що ні…адже я запитав би у них…Вальдемар відповів, що люді разниє бивают…Вальдемар продовжував, ми вже замучені цими фотографами що нас ніхто нічого питає, нас просто фоткають і все…
А взагалі я себе тут не почуваю у безпеці…Араби, темнокожиє…В Москве я себя чуствую безопасней…
З німцями у нас є історична пам’ять, непримиримість